Як насправді живеться учасникам закритих інвестиційних фондів? Прибутковість, “намальована” на їх сайтах за минулий рік — понад 100% річних — просто мрія будь-якого приватного інвестора! Особистий досвід журналіста “Грошей” показав, що ця мрія не дуже далека від реальності.
Тільки ось увійти до закритого фонду виявилося набагато простішим, ніж вийти з нього.
В 2005 році автор статті зважилася зробити першу в житті, якщо не рахувати банківських внесків, інвестицію — увійти до закритого корпоративного фонду. Чому саме в закритий? Причини були не стільки фінансові, скільки психологічні. По-перше, прибутковість у таких фондів набагато вища, ніж у відкритих, оскільки вони в основному інвестують гроші в акції українських емітентів. А для журналіста жадність, як відомо — другий після цікавості стимул до дії. 
По-друге, раз фонд закритий, значить, можна про гроші, в нього вкладених, просто забути на три роки і не стежити за ринком з нервовим тремтінням, боячись пропустити слушний момент для продажу акцій.
Сказане — зроблено. Навівши довідки про вибрану компанію по управлінню активами і переконавшись, що: відносини з “оранжевою владою” у неї цілком склалися; позиції на ринку пристойні; у рейдерськіх скандалах вона начебто не замішана, автор понесла 10 тис. грн. — мінімально можливу суму внеску — у офіс компанії. Внесок вирішено було робити мінімальним виключно з міркувань обережності — цю суму можна було втратити не те щоб безболісно, але, принаймні, без фатальних наслідків для добробуту. Ну а бути готовим до повної втрати грошей коштувало — перший досвід все-таки.
В офісі компанії, що управляє, довелося випробувати перше розчарування: після початку діяльності фонду пройшло вже декілька місяців, тому акція продавалася не за номіналом — за 10 тис. грн., а за ринковою вартістю, яка визначалася на підставі вартості чистих активів (СЧА) фонду — приблизно 12 тис. грн. Різниця начебто не катастрофічна, і так як рішення вже було ухвалене, відступати не хотілося. Заплатити довелося насправді ще трохи більшу суму, оскільки компанія продавала акції власного фонду через посередника, що належав нею ж, який брав невеликі комісійні.
Не дивлячись на всі ці не боляче веселі обставини, радості після покупки акцій межі не було — коли довго пишеш про корпоративні війни і акціонерні суспільства, забавно бачити сертифікат цінного паперу, виписаний на твоє власне ім’я. Такі перспективи в голові малюються… Три роки — політ нормальний
0 Відгуків на “Як увійти до закритого інвестиційного фонду або вийти з нього”
Залишити відгук