На тлі масового відтоку клієнтів з інвестфондів українські компанії по управлінню активами в пошуку нових ідей. Відразу декілька КУА заявили про свій намір інвестувати в предмети мистецтва: нові арт-піфи стануть альтернативою класичним інвестфондам

Жоден антиквар в поточному році не займається інвестиціями в мистецтво так активно, як гравці фондового ринку, вважають керівники галерей і аукціонних будинків. На тлі падаючого ринку акцій ценнобумажникі стали набувати вічних цінностей набагато частіше, ніж банки і крупні компанії. Багато відомих сьогодні інвесторів починали з нуля: консультувалися з фахівцями, відвідували арт-салони і ярмарки, визначаючи стиль, в який їм цікаво вкладати гроші. Серед людей, що інвестують в антикваріат і сучасне мистецтво, є фінансові аналітики і трейдери. Вони оцінили переваги цього бізнесу, який дозволяє не тільки заробляти, але і постійно знаходитися в оточенні прекрасного. Правда, по їх визнанню, запрацювати на предметах мистецтва складніше, ніж просто покласти гроші в банк і чекати, поки набіжать відсотки. Проте сучасні арт-ринок і старовинні предмети часто приносять інвесторові серйозніший прибуток, ніж внески або акції. До того ж, експерти неодноразово відзначали загальновизнану тенденцію: коли падають котирування акцій провідних світових компаній, західні інвестори в буквальному розумінні заполоняют арт-ринок. Що, втім, зрозуміло: у моменти загальної ринкової нестабільності хочеться вкласти свої гроші в що-небудь, що в буквальному розумінні можна поторкати руками, наприклад, у витвори мистецтва і антикваріат. Адже такі вкладення можуть принести не менший дохід, чим фондовий ринок, що росте.

У результаті, зростання цін на витвори мистецтва привело на ринок багато нових гравців, яким знадобилися професійні посередники - інвестфонди, що спеціалізуються на торгівлі предметами мистецтва. Перший такий фонд - лондонський Fine Art Fund - заснував кілька років тому колишній фінансовий директор аукціонного будинку Christie’s Філіп Хоффман. Планувався середньорічний дохід від вкладень до фонду у розмірі 10-12%. Втім, вже в перший рік прибуток інвесторів склав більше 50%. У сусідній Росії спроба створити такий фонд була зроблена в 2005 році - засновники Aurora Fine Art Investments Fund збиралися вкладати засоби інвесторів в російське мистецтво XIX і почала XX століття. Проте сьогодні про діяльність фонду нічого не чутно. Проте в квітні нинішнього року відразу дві російські компанії, що управляють, - «Атон-менеджмент» і «Інгосстрах-інвестіциі» - оголосили про плани організації Зпіфов, орієнтовані на покупку предметів російського сучасного мистецтва. У першому випадку керівники планують завершити формування фонду об’ємом $30 млн. в третьому кварталі 2008 року - гроші підуть на покупку художніх творів вартістю близько $100 тис. У «Інгосстрах-інвестіциях» планують запустити фонд на початку 2009 року.

В Україні з ідеєю організувати арт-піф «Всеукраїнський фонд «АРТ-ІНВЕСТ» виступила компанія по управлінню активами «Алекс-фінінвест», яка є невід’ємною складовою частиною арт-холдінга «Арт Інвест Груп» Олександра Прогнімака, куди входять музей, галерея, аукціонний будинок і експертний союз. «Приступаючи до реалізації даного проекту, ми перш за все виходили з того, що «не мистецтво для ринку, а ринок - для мистецтва», - говорить Олександр Прогнімак. - Саме в даному випадку ринок є одним з тих інструментів, які допомагають країні, нації відтворювати, відтворювати власне мистецтво. На жаль, наш вітчизняний художній ринок поки що організований слабо, не структурований, не має чітких і зрозумілих правил гри. У цьому сегменті практично не проводяться дослідження. Всі ці проблеми ми плануємо вирішувати і удосконалювати чинне законодавство. Свої знання і досвід ми направлятимемо на розвиток інфраструктури, на зниження ризиків і, нарешті, на наближення нашого арт-ринка до західних стандартів».

На думку учасників ринку, дана стратегія може виявитися достатньо успішною, оскільки антикваріат вважається одним з найбільш вигідних вкладень: ринок достатньо розвинений, основні правила гри на нім визначені. До того ж у покупця є упевненість: придбана річ не знеціниться. Антикварні цінності і полотна старих майстрів підходять для довгострокових вкладень. За даними міжнародного каталога мистецтва Hislops 2003 Price Guide, тільки за період з 1997 по 2002 рік вартість деяких творів виросла на 700%.

Майже фондовий ринок

Таким чином, колись спокійний і стриманий український ринок мистецтва сьогодні перетворюється в швидкорослий і комплексний сегмент бізнесу. Добробут, що стрімко росте, нові тенденції колекціонування і збільшене число покупців у великій мірі сприяють стійкому розвитку цього сектора ринку. По суті, предмети мистецтва і антикваріат стають інвестиційним інструментом. А бізнес на мистецтві дуже схожий на операції з цінними паперами: художник - емітент, виставка - емісія, витвір мистецтва - пакет акцій. Сьогодні вже йдеться не про механічну операцію «купівлі-продажу», а, навпаки, про складний інвестиційний процес. На ринку мистецтва також є свої «блакитні фішки» - всесвітньо відомі художники, вкладати гроші в яких абсолютно безпечно. Є «темні конячки», на яких можна крупно виграти або крупно програти. Деколи вкладення в сучасне мистецтво виявляються фантастично вигідними: з десятка тисяч художників в історію мистецтва потраплять небагато, і якщо вгадати хто - виграш може бути тисячократним.

Умовно кажучи, є фондові біржі, на яких котируються акції, а також функціонує позабіржовий ринок, де без лістингу і котирувань звертаються цінні папери. Також і витвори мистецтва зазвичай представлені в різних сегментах ринку і різними його учасниками. І лише професіонал в своїй області бізнесу може поза організованим торговим майданчиком з достатньою відповідальністю і упевненістю сформувати вартість активу - пакету акцій або художнього твору. Адже арт-ринок - це ринок величезної кількості підробок і недосвідчена людина на ринку мистецтва може зазнати серйозних втрат. «Це тонший інструмент інвестування, чим інші. Без консультанта новачкові дуже складно виходити на ринок. Експертів можна знайти в крупних торгових структурах, що спеціалізуються на продажі предметів мистецтва. В ролі консультанта можуть виступити ділери, які мають великий досвід роботи з речами і займаються певними предметами. Але найбільш надійним інструментом інвестування в мистецтво стануть інвестфонди», - говорить Олександр Прогнімак.

У художнього інвестиційного фонду є безліч плюсів. По-перше, в ході структурованого ухвалення рішень за допомогою експертної ради і інвестиційного комітету КУА дирекція компанії ретельно відбирає роботи художників, які відповідають концепції розвитку вітчизняного арт-ринка і інвестиційній декларації пайового інвестиційного фонду. По-друге, інвестиційний комітет і експертна рада КУА гарантують якість робіт не тільки своєю репутацією. По-третє, власники інвестиційних сертифікатів арт-піфов не втрачають час і гроші, їх вибір - інвестиція. По-четверте, працюючи з художнім інвестиційним фондом, інвестор твердо знає: які роботи вже чекають його, їх ціновий діапазон.

Краса врятує гроші

Ємкість сучасного українського арт-ринка, за оцінками експертів, сьогодні оцінюється в $250 млн., враховуючи в зв’язку з цим створені витвори мистецтва і середню експертну оцінку вартості цих робіт, а також фактичні їх покупки. Відомо також, що професійних художників в Україні небагато чим більше 15 тисяч і всього функціонує більше 120 галерей в різних регіонах. Зокрема, в Києві таких близько 40 галерей. В той же час на російському арт-ринке працює близько п’яти тисяч ділерів. Тільки у Москві існують близько двох сотень антикварних магазинів, галерей і салонів, а в Петербурзі їх налічується близько вісімдесяти.

Якщо говорити про покупців в Україні як про цільову групу, то вона складає разом з іноземцями близько 50 тис. чоловік. І як відзначає Ганна Марічевіч, міжнародний консультант по інвестиціях в мистецтво, «причетність до світу мистецтва недвозначно указує на неординарність і приналежність до вищих соціальних шарів - і це не отримується за гроші». Якщо оцінити розмір загальних продажів за рік, враховуючи покупки іноземців у нас в країні і продажу вітчизняних художників за кордоном, то він складе десятки мільйонів доларів.

Проблема одна: у цій глобальній і конкурентній обстановці навіть досвідченому колекціонерові необхідні професійна допомога і консультування. От чому ключова проблема формування українського арт-ринка - це проблема інфраструктури, яка поки абсолютно не вирішується на державному рівні. І ймовірно гострота цієї проблеми збережеться протягом найближчих 10 років. Тому сьогодні надзвичайно важливо створювати у нас «ринкові інститути» - музеї, галереї, аукціонні будинки і, безумовно, художні пайові інвестиційні фонди.

Правда, у арт-ринка є і специфічні ризики, яких не виникає при покупці «блакитних фішок». Витвори мистецтва треба довго витримувати: арт-ринок - це ринок не тільки довгих грошей, але і довгої волі. Як мовиться, vita brevis, ars longa («життя коротке, мистецтво довге»). Вкладення грошових коштів в мистецтво - це інвестиції для терплячих. Щоб бути повністю упевненим в їх реальній прибутковості, варто запастися терпінням, як мінімум роки на 10. В даному випадку йдеться про капіталовкладення, обчислюваних десятками-сотнями тисяч доларів. Чим більше первинні вкладення, тим більше віддача - такий один з основних принципів інвестицій в мистецтво. Якщо вкласти від двох тисяч до чотири - дохід можливий, але не гарантований. Вкладення від восьми тисяч доларів вже можна назвати інвестиціями з перспективою. Переважне ж число фахівців затверджують, що менше ніж з $100 тис. на цьому ринку робити нічого - інвестиційна віддача буде украй невелика.

Причини, по яких мистецтво слід протримати подовше, - високі трансакционниє витрати (аукціонні будинки беруть 20% з покупця, якщо сума не перевищує $100 тис. і 12%, якщо зверху) і те, що ринок віддає перевагу речам, які довго на нім не з’являлися. Вартість творів різко підвищується після смерті їх автора. Ціна їх залежить не стільки від таланту, скільки від особистої історії творця. Тому один з найдорожчих авторів - це людина-історія Пабло Пікассо. «Що ви мені говорите про нафту і газ! У мистецтво треба вкладатися, капіталізація робіт Пікассо - $80 млрд. «Газпром» стільки не стоїть», - пояснював ще в 2006 році російський галеріст Марат Гельман.

Бізнес на артефактах