За інформацією “Грошей”, з початку року відкриті пайові інвестиційні фонди запрацювали до 33% прибули. Такі результати свідчать про те, що відкриті Піфи могли б стати гідною альтернативою депозитам в банках і кредитних союзах. Джерело: www.dengi-ua.com
Ми завжди відкриті
найзручніші інвестиції — ті, що завжди під рукою. Тобто і відсотки “капають”, і забрати гроші можна у будь-який час без всяких штрафів. У цьому сенсі відкриті пайові диверсифіковані фонди (Піфи) — вельми відповідний варіант. ” Відкритий інвестиційний фонд частково схожий на банківський депозит до запитання. Вкладник може забрати свої гроші при першій необхідності “, — говорить Вадим Мосийчук, генеральний директор SEB Asset Management.
Вийти з відкритих Піфов, на відміну від закритих інвестиційних фондів, не проблема — досить просто продати інвестиційні сертифікати своєї компанії по управлінню активами. Згідно із законом “О інститутах сумісного інвестування (ІСИ)”, КУА не має права відмовитися від такої покупки. Якщо вийти з відкритого інвестиційного фонду на підйомі фондового ринку, можна вельми пристойно запрацювати (наприклад, від 15% до 23% за два місяці — січень–лютий — цього року, в середньому — до 30% за рік). Якщо ж продавати сертифікати в період зниження котирувань (період корекції), то можна не тільки не запрацювати, але і втратити частину вкладень.
Втім, це ПОКИ — скоріше виключення з правил. Адже вважається, що відкриті інвестиційні фонди через диверсифікацію ризиків менш схильні до “стресів”, чим фонди акцій, індексні фонди або фонди нерухомості. Гроші інвесторів хоч і вкладаються в ризиковий інструмент — акції (законодавчо в них дозволено інвестувати до 50% всіх активів диверсифікованих фондів), але при цьому ще зберігаються на депозитах в банках, облігаціях і інших консервативних інструментах, що робить фонд стійкішим в період форс-мажорів.
Інвестиційні фонди, що вкладають засоби і в грошові інструменти, і в акції, як правило, називаються “Збалансованими фондами” — незалежно від назви компанії, що управляє. ІСИ, які старанно уникають інвестицій на фондовому ринку, називають “фондами грошового ринку”. А ІСИ, зосереджені на інвестиціях в облігації — “фондами облігацій”. І тих, і інших в Україні одиниці (з 519 інвестфондів статус відкритих мають всього десять). Хоча, наприклад, в сусідній Росії вони вже давно стали для приватних інвесторів одним з найбільш популярних інструментів.
“Механізм роботи інвестиційного фонду такий, що для приватних інвесторів це, мабуть, найбільш ефективний спосіб отримання доходу вище за банківський депозит при мінімальному ризику” — резюмує директор КУА “Магістр” Сергій Сичкар.
Правда, варто нагадати: такі ІСИ не надають ніяких гарантій повернення вкладених грошей, і ризики мінімальні лише в порівнянні з ризикованішими інструментами.
Рідкісний птах
Причина невисокої популярності відкритих фондів серед компаній, що управляють, відома — трудомісткість роботи такого фонду вище і великі витрати на обслуговування клієнтів. До того ж закритим фондам (фондам акцій) простіше завищувати результати своєї діяльності, а значить, простіше привертати нових інвесторів. Багато фондів нерідко роблять собі рекламу, розраховуючи активи в управлінні вище реального показника. Для розрахунку вартості активів беруть, наприклад, котирування акцій на продаж (які, як правило, вище за вартість операцій і котирувань на покупку). Коли приходить час розплачуватися з інвесторами, інвестиційні фонди знижують офіційну вартість активів (пояснюючи це падінням фондового ринку або цін на нерухомість) — і показують реальний дохід.
На відміну від закритих, відкриті інвестиційні фонди вимушені працювати чесніше: їм доводиться викупляти інвестиційні сертифікати на першу вимогу їх власників, а тому махінації з “дутими” чистими активами трапляються украй рідко. Але все таки трапляються. Наприклад, недавно ГКЦБФР, контролююча реальність котирувань паїв фондів, відзначила, що диверсифіковані інвестиційні фонди заявляють завищену прибутковість. За словами начальника управління сумісного інвестування ГКЦБФР Євгенія Іванова, це пов’язано з системою розрахунку вартості чистих активів, яка враховує тільки зареєстровані на біржі договори, а не реально виконані. Отже потрібно бути гранично уважним і наперед уточнювати, чи є декларована інвестиційним фондом прибуток заснованою тільки на виконаних договорах або ще і на непроведених операціях.
Не дуже популярні відкриті інвестиційні фонди і тому, що більшість з них почали працювати у минулому або навіть в нинішньому році. Поки лідером ринку за обсягами зібраних засобів є фонд “Класичний” (КУА “Кинто”), на вартість його чистих активів (СЧА) на кінець квітня доводилося 47,9% активів всіх українських відкритих фондів. Друге місце (по величині активів) займає “Parex Український збалансований фонд” (КУА Parex Asset Management), якого припадає на частку 31,2% всіх активів. Активи решти інвестиційних фондів не перевищують 10% загальною СЧА.
На кінець минулого року найвищу прибутковість показали “Преміум-фонд збалансований” (КУА “Сократ”) — 28,96%, фонд “Класичний” (КУА “Кинто”) — 26,92% і “Parex фонд українських облігацій” (КУА “Parex Asset Management”) — 20,92% прибули в рік. На початок травня цього року склад лідерів по прибутковості практично не змінився. Що ж до поточної прибутковості, то тільки за чотири місяці нинішнього року відкритим інвестиційним фондам вдалося навіть перевищити свої показники за весь минулий рік.
Вибери мене!
Вибираючи інвестиційний фонд для вкладень, слід керуватися декількома критеріями. По-перше, необхідно звернути увагу на ім’я компанії, що управляє, і досвід її роботи на ринку. Наприклад, зарубіжні керівники (ніби Parex або SEB) мають досвід управління капіталом на інших ринках — зокрема, російському, а також інший критерій при виборі фонду — рівень прибутковості і об’єми інвестиційного фонду.
“Ніж більше засобів КУА має в управлінні, тим вище потенційна можливість отримати високий дохід” — констатує начальник відділу продажів Parex Asset Management Ukraine Олег Деркач.
За його словами, в цьому випадку інвестиційні фонди вкладають в різні інструменти в крупних об’ємах і, таким чином, можуть збільшувати потенційний прибуток. Саме тому інвестиційні фонди з активами менше 7–10 млн. грн. навряд чи зможуть показувати хорошу прибутковість.
Останній критерій вибору — стратегія інвестування фонду. Інвестиційні фонди облігацій вигідні для тих, хто згоден отримувати, не турбуючись про збереження інвестицій, від 10–20% річних (саме стільки заробили минулого року фонди облігацій). При фондових катаклізмах інвестиційні фонди грошового ринку показують стабільну прибутковість, і на них мало впливає біржова стагнація. В той же час збалансовані інвестиційні фонди сильніше реагують на проблеми ринку, проте в довгостроковій перспективі вони вигідніші для інвестора. Якщо інвестор збирається вкладати гроші до інвестиційного фонду на довгий термін і хотів би отримати дохід вище 30% річних, то збалансовані фонди підійдуть йому більше всього. Якщо ж інвестиції розраховані на термін меншого року — для такого інвестора підійдуть інвестиційні фонди грошового ринку з мінімальним ризиком.
Важливий також розмір комісійних КУА і інформаційна відвертість фонду. Практично у всіх фондах комісія за управління активами коливається від 1% до 3,5%. Проте також існує плата за вхід (за покупку сертифікатів і оформлення документів) і вихід з фонду (за продаж сертифікатів і отримання грошей). В результаті витрати інвестора можуть зашкаліть за 5% його чистих активів. А тому про всі можливі витрати інвесторові варто поцікавитися наперед і уважно прочитати договір з КУА.
І останнє: вклавши всі гроші до консервативного інвестиційного фонду, не варто радіти.
“Інвестувати весь капітал в консервативні інструменти — не краща інвестиційна стратегія” — говорять аналітики найбільшого інвестиційного інтернет-ресурсу Investopedia.com.
На їх думку, зберегти заощадження мало. Важливо їх ще і примножити. А з урахуванням інфляції, реальна прибутковість багатьох інвестиційних фондів може бути цілком порівнянна з прибутковістю депозитів в кредитних союзах і банках.
