Втомилися від тривіальності? Хоче щось новеньке? Або ви вірите, що саме цього року акції телекомов виростуть, але немає часу торгувати самому. Тоді «незвичайні» Піфи - для вас. Втім, до них додаються і «незвичайні» ризики.
Ринок колективних інвестицій живе за законами Дарвіна. Зовсім недавно пайовик міг вибирати лише з трьох видів Піфов - фондів облігацій, акцій і змішаних інвестицій. Але еволюція додала нові форми їх існування. Тепер можна зробити ставку на фонди, що інвестують в папери певної галузі, в акції державних підприємств або, полегшивши муки вибору, купити пай індексного Піфа або фонду фондів.
Подзвонити або заправитися? За кордоном галузеві Піфи існують давно. Так, наприклад, в 90-х роках в США швидкими темпами росли акції інтернет-компаній. Тим, хто зміг побачити хвилю, що зароджувалася, і осідлати її, повезло. Причому прийняти участь в зростанні можна було, просто купивши пай відповідного фонду. Правда, на рубежі століть той міхур лопнув, залишивши багато інвесторів у розбитого корита.
Але повернемося до Росії. З початку року ФСФР зареєструвала шість нових фондів, що спеціалізуються на інвестиціях в певні компанії. Експерти з легкістю знаходять пояснення популярності таких Піфов, що росте. «У основі створення будь-якого Піфа лежить якась інвестиційна ідея», - говорить гендиректор УК Банка Москви Олена Касьянова. А ідей немало: реформа галузі, зростання цін на природні ресурси, збільшення споживчого попиту на якісь товари або послуги. Творці «неформальних» Піфов слідують дедуктивному методу - йдуть від загального до приватного. Бачать ознаки майбутнього підйому в якомусь сегменті і потім дивляться, які саме папери мають шанс вистрілити.
Наприклад, якщо ви не вірите в іранський мирний атом і тому чекаєте нафту на відмітці $100 за баррель, вам пряма дорога в Піфи нафтового сектора. Поки їх три. «КІТ - російська нафта» і «Олма - паливно-енергетичний фонд» існують вже не перший рік, а недавно компанію їм склала «Тріумфальна площа - російська нафта» (УК Банку Москви). Безперечна гідність «нефтефондов» - висока ліквідність «профільних» активів. У їх портфелях водяться самі як там не є «блакитні фішки»: «Лукойл», «Сургутнефтегаз», «Татнефть». Правда, керівники вірять і в перспективи іншого виду вуглеводневої сировини - газу. Так, акції «Газпрому» займають 15% в портфелі спеціалізованого фонду УК Банку Москви.
Якщо сировинні Піфи можуть похвастати непоганими результатами роботи, то їх телекомунікаційні колеги сильно відстали від ринку. З початку 2006 року жодному фонду цієї спеціалізації не вдалося принести своїм пайовикам хоч би 5-процентний приріст засобів. Так в чому ж сенс їх існування? У очікуваннях. У компаніях, що управляють, сподіваються на успішне завершення приватизації «Связьінвеста». Велика частина активів «Останкино - російський зв’язок» (УК Банку Москви) знаходиться якраз в паперах, які теоретично можуть вирости при реформуванні холдингу. За словами гендиректора УК «Інтерфін Капітал» Івана Дерябіна, в портфелі інтервального Піфа «Телеком Капітал» окрім «класичних» телекомов присутні ще і акції МТС і «Вимпелкома», що диверсифікують галузеві ризики.
З реформою електроенергетики справи йдуть краще. Тому і результати роботи тутешніх Піфов радують око інвестора. Інтервальним фондам «Енергія Капітал» (УК «Інтерфін Капітал») і «КІТ - російська електроенергетика» вдалося за рік обігнати індекс ММВБ - приріст вартості їх паїв склав відповідно 100,8% і 92,8% проти 84,7% індексних. Основа портфеля таких Піфов - акції дочірніх компаній РАО «ЕЕС Росії», які в результаті реформи стануть самостійними підприємствами. Як відзначають аналітики в своїх звітах, потенціал зростання паперів енергетичного сектора ще не вичерпаний.
Цікаву ідею ринку запропонували в УК «КІТ Фінанс»: інтервальний фонд «КІТ - російський фінансовий сектор» орієнтований на інвестиції в акції банків. Як відзначає гендиректор компанії, що управляє, Володимир Киріллов, імпульсом до створення такого фонду послужили перспективи виходу на IPO (первинне розміщення акцій) ряду емітентів - кредитних організацій. До того ж інтерес до галузі підігрівають недавні операції з іноземними гравцями. Наприклад, покупка німецьким Commercbank більше 15% акцій Промсвязьбанка.
У компаніях, що управляють, з надією дивляться на майбутнє галузевих Піфов. «Такі фонди зрозумілі для простих людей. Адже всі вони оплачують рахунки за електрику або телефон», - аргументує Іван Дерябін. Але є одна серйозна проблема. «Може бути хороша інвестиційна ідея, але немає достатньої кількості емітентів, що задовольняють вимогам для включення до складу Піфа. Наприклад, складно сформувати фонд з акцій споживчого сектора», - нарікає Олена Касьянова. Адже відповідно до нормативів максимальна частка паперів однієї компанії не може перевищувати 15%.
Влада є влада. Для тих, хто вірить у всемогутність адміністративного ресурсу, винайдені Піфи, що інвестують в компанії з державною участю. За словами Олени Касьянової, відповідний фонд в УК Банку Москви вирішили організувати після «справи «Юкоса»» за наслідками інтернет-опиту клієнтів. Логіка підказує, що пайовики ПИФов-«государственников» не повинні лякатися новин з Федеральної податкової служби, «щедрої» на фіскальні претензії до крупних компаній-емітентів. З недавніх пір конкуренцію УК Банку Москви на ниві колективних інвестицій в государевий бізнес складає «Максвел ЕМ». Ймовірно, скоро до них приєднаються і інші гравці. Папери, причому цілком ліквідних, вистачить на всіх: «Газпром», Ощадбанк, РАО «ЕЕС Росії», «Транснефть», з недавніх пір ще і «Роснефть».
Ставка на пасивність. Рідкісним Піфам вдається довго обігравати індекс. За короткий проміжок часу активний керівник може показати результати і вище, але на довгій дистанції (від року) ринок зазвичай виявляється успішнішим. Тим, хто вірить в теорію його ефективності, адресовані індексні Піфи. Зараз на ринку всього 12 «пасивних» фондів: дев’ять з них вибрали як еталон індекс ММВБ, два - РТС і один - облігаційний RUX-Cbonds.
Плюс цих фондів - скромна винагорода керівника, його розмір в середньому удвічі нижче, ніж у фондах акцій. Воно і зрозуміло, адже тут не потрібно містити штат аналітиків і трейдерів, досить просто купувати папери, складові бенчмарк. «Прибутковість індексного фонду повинна бути нижче за еталон на розмір комісії», - ділиться своїми міркуваннями директор по розвитку нових продуктів УК «Ак Барс Капітал» Олександр Берневега. Проте деякі індексні Піфи істотно обганяють або, навпаки, сильно відстають від своїх еталонів. У чому ж причина? «Просто іноді проявляємо активність», - признається один з керівників.
По нормативах портфель відкритого індексного фонду повинен протягом 2-3 робочих днів місяця копіювати свій орієнтир мінімум на 85%. Що залишилися 15% дозволяється тримати на депозитах. До того ж регулятор допускає відхилення (але не більше ніж на 3%) від частки конкретного цінного паперу в індексі. Іншими словами, простір для маневру залишається. Ще більше його в інтервальному фонді, де аналогічні пропорції розраховані для кварталу. Під час корекції у керівників з’являється спокуса вийти в «кеш», а потім відкупитися назад. Судячи по результатах, більшість УК із задоволенням використовують нормативні лазівки. Але така активність незрозуміла. Адже якщо інвестор вибрав пасивне управління, значить, він зважив все «за і проти».
Тавтологія. Якщо у інвестора немає часу або бажання вибирати конкретний ПІФ, але дуже хочеться стати учасником ринку колективних інвестицій, керівники готові допомогти в диверсифікації засобів, розклавши їх по різних портфелях. Зниження ризику помилкового вибору - основна гідність фондів фондів. До того ж не варто забувати: ринок управління активами невеликий, все один одного знають. Інформація, недоступна для звичайного приватного інвестора, з високою часткою ймовірності потрапить до рук керівникові Піфом Піфов.
Але за це доведеться заплатити. У подвійному розмірі. Адже з суми ваших інвестицій компанія, що управляє, візьме винагороду не тільки собі, але і заплатить тим УК, чиї паї придбала. Формування портфелів відбувається не як-небудь, існують спеціальні стратегії. Так, одна відома компанія вибирає фонди на основі ряду коефіцієнтів, розглядаючи результати роботи Піфов, що проіснували не менші три роки. Але тим самим УК себе неабияк обмежує - поки небагато фондів можуть похвастати таким тривалим існуванням.
Ставка на нуль. Піфи грошового ринку - це своєрідна тиха гавань в моменти штормів на фондовому ринку. Засоби пайовиків розміщуються на депозитах, іноді керівники прикуповують ще і нізкоріськованниє облігації. Подібні вкладення можуть виправдати себе під час подій, на які хворобливо реагують інші фонди. Головне ж завдання «грошових» Піфов - обігнати інфляцію. З нею справитися вдається не всім і не завжди.