Архів по тегу 'грошовий ринок'

ПИФы-неформалы

Втомилися від тривіальності? Хоче щось новеньке? Або ви вірите, що саме цього року акції телекомов виростуть, але немає часу торгувати самому. Тоді «незвичайні» Піфи - для вас. Втім, до них додаються і «незвичайні» ризики.
Ринок колективних інвестицій живе за законами Дарвіна. Зовсім недавно пайовик міг вибирати лише з трьох видів Піфов - фондів облігацій, акцій і змішаних інвестицій. Але еволюція додала нові форми їх існування. Тепер можна зробити ставку на фонди, що інвестують в папери певної галузі, в акції державних підприємств або, полегшивши муки вибору, купити пай індексного Піфа або фонду фондів.
Подзвонити або заправитися? За кордоном галузеві Піфи існують давно. Так, наприклад, в 90-х роках в США швидкими темпами росли акції інтернет-компаній. Тим, хто зміг побачити хвилю, що зароджувалася, і осідлати її, повезло. Причому прийняти участь в зростанні можна було, просто купивши пай відповідного фонду. Правда, на рубежі століть той міхур лопнув, залишивши багато інвесторів у розбитого корита.
Але повернемося до Росії. З початку року ФСФР зареєструвала шість нових фондів, що спеціалізуються на інвестиціях в певні компанії. Експерти з легкістю знаходять пояснення популярності таких Піфов, що росте. «У основі створення будь-якого Піфа лежить якась інвестиційна ідея», - говорить гендиректор УК Банка Москви Олена Касьянова. А ідей немало: реформа галузі, зростання цін на природні ресурси, збільшення споживчого попиту на якісь товари або послуги. Творці «неформальних» Піфов слідують дедуктивному методу - йдуть від загального до приватного. Бачать ознаки майбутнього підйому в якомусь сегменті і потім дивляться, які саме папери мають шанс вистрілити.
Наприклад, якщо ви не вірите в іранський мирний атом і тому чекаєте нафту на відмітці $100 за баррель, вам пряма дорога в Піфи нафтового сектора. Поки їх три. «КІТ - російська нафта» і «Олма - паливно-енергетичний фонд» існують вже не перший рік, а недавно компанію їм склала «Тріумфальна площа - російська нафта» (УК Банку Москви). Безперечна гідність «нефтефондов» - висока ліквідність «профільних» активів. У їх портфелях водяться самі як там не є «блакитні фішки»: «Лукойл», «Сургутнефтегаз», «Татнефть». Правда, керівники вірять і в перспективи іншого виду вуглеводневої сировини - газу. Так, акції «Газпрому» займають 15% в портфелі спеціалізованого фонду УК Банку Москви.
Якщо сировинні Піфи можуть похвастати непоганими результатами роботи, то їх телекомунікаційні колеги сильно відстали від ринку. З початку 2006 року жодному фонду цієї спеціалізації не вдалося принести своїм пайовикам хоч би 5-процентний приріст засобів. Так в чому ж сенс їх існування? У очікуваннях. У компаніях, що управляють, сподіваються на успішне завершення приватизації «Связьінвеста». Велика частина активів «Останкино - російський зв’язок» (УК Банку Москви) знаходиться якраз в паперах, які теоретично можуть вирости при реформуванні холдингу. За словами гендиректора УК «Інтерфін Капітал» Івана Дерябіна, в портфелі інтервального Піфа «Телеком Капітал» окрім «класичних» телекомов присутні ще і акції МТС і «Вимпелкома», що диверсифікують галузеві ризики.
З реформою електроенергетики справи йдуть краще. Тому і результати роботи тутешніх Піфов радують око інвестора. Інтервальним фондам «Енергія Капітал» (УК «Інтерфін Капітал») і «КІТ - російська електроенергетика» вдалося за рік обігнати індекс ММВБ - приріст вартості їх паїв склав відповідно 100,8% і 92,8% проти 84,7% індексних. Основа портфеля таких Піфов - акції дочірніх компаній РАО «ЕЕС Росії», які в результаті реформи стануть самостійними підприємствами. Як відзначають аналітики в своїх звітах, потенціал зростання паперів енергетичного сектора ще не вичерпаний.
Цікаву ідею ринку запропонували в УК «КІТ Фінанс»: інтервальний фонд «КІТ - російський фінансовий сектор» орієнтований на інвестиції в акції банків. Як відзначає гендиректор компанії, що управляє, Володимир Киріллов, імпульсом до створення такого фонду послужили перспективи виходу на IPO (первинне розміщення акцій) ряду емітентів - кредитних організацій. До того ж інтерес до галузі підігрівають недавні операції з іноземними гравцями. Наприклад, покупка німецьким Commercbank більше 15% акцій Промсвязьбанка.
У компаніях, що управляють, з надією дивляться на майбутнє галузевих Піфов. «Такі фонди зрозумілі для простих людей. Адже всі вони оплачують рахунки за електрику або телефон», - аргументує Іван Дерябін. Але є одна серйозна проблема. «Може бути хороша інвестиційна ідея, але немає достатньої кількості емітентів, що задовольняють вимогам для включення до складу Піфа. Наприклад, складно сформувати фонд з акцій споживчого сектора», - нарікає Олена Касьянова. Адже відповідно до нормативів максимальна частка паперів однієї компанії не може перевищувати 15%.
Влада є влада. Для тих, хто вірить у всемогутність адміністративного ресурсу, винайдені Піфи, що інвестують в компанії з державною участю. За словами Олени Касьянової, відповідний фонд в УК Банку Москви вирішили організувати після «справи «Юкоса»» за наслідками інтернет-опиту клієнтів. Логіка підказує, що пайовики ПИФов-«государственников» не повинні лякатися новин з Федеральної податкової служби, «щедрої» на фіскальні претензії до крупних компаній-емітентів. З недавніх пір конкуренцію УК Банку Москви на ниві колективних інвестицій в государевий бізнес складає «Максвел ЕМ». Ймовірно, скоро до них приєднаються і інші гравці. Папери, причому цілком ліквідних, вистачить на всіх: «Газпром», Ощадбанк, РАО «ЕЕС Росії», «Транснефть», з недавніх пір ще і «Роснефть».
Ставка на пасивність. Рідкісним Піфам вдається довго обігравати індекс. За короткий проміжок часу активний керівник може показати результати і вище, але на довгій дистанції (від року) ринок зазвичай виявляється успішнішим. Тим, хто вірить в теорію його ефективності, адресовані індексні Піфи. Зараз на ринку всього 12 «пасивних» фондів: дев’ять з них вибрали як еталон індекс ММВБ, два - РТС і один - облігаційний RUX-Cbonds.
Плюс цих фондів - скромна винагорода керівника, його розмір в середньому удвічі нижче, ніж у фондах акцій. Воно і зрозуміло, адже тут не потрібно містити штат аналітиків і трейдерів, досить просто купувати папери, складові бенчмарк. «Прибутковість індексного фонду повинна бути нижче за еталон на розмір комісії», - ділиться своїми міркуваннями директор по розвитку нових продуктів УК «Ак Барс Капітал» Олександр Берневега. Проте деякі індексні Піфи істотно обганяють або, навпаки, сильно відстають від своїх еталонів. У чому ж причина? «Просто іноді проявляємо активність», - признається один з керівників.
По нормативах портфель відкритого індексного фонду повинен протягом 2-3 робочих днів місяця копіювати свій орієнтир мінімум на 85%. Що залишилися 15% дозволяється тримати на депозитах. До того ж регулятор допускає відхилення (але не більше ніж на 3%) від частки конкретного цінного паперу в індексі. Іншими словами, простір для маневру залишається. Ще більше його в інтервальному фонді, де аналогічні пропорції розраховані для кварталу. Під час корекції у керівників з’являється спокуса вийти в «кеш», а потім відкупитися назад. Судячи по результатах, більшість УК із задоволенням використовують нормативні лазівки. Але така активність незрозуміла. Адже якщо інвестор вибрав пасивне управління, значить, він зважив все «за і проти».
Тавтологія. Якщо у інвестора немає часу або бажання вибирати конкретний ПІФ, але дуже хочеться стати учасником ринку колективних інвестицій, керівники готові допомогти в диверсифікації засобів, розклавши їх по різних портфелях. Зниження ризику помилкового вибору - основна гідність фондів фондів. До того ж не варто забувати: ринок управління активами невеликий, все один одного знають. Інформація, недоступна для звичайного приватного інвестора, з високою часткою ймовірності потрапить до рук керівникові Піфом Піфов.
Але за це доведеться заплатити. У подвійному розмірі. Адже з суми ваших інвестицій компанія, що управляє, візьме винагороду не тільки собі, але і заплатить тим УК, чиї паї придбала. Формування портфелів відбувається не як-небудь, існують спеціальні стратегії. Так, одна відома компанія вибирає фонди на основі ряду коефіцієнтів, розглядаючи результати роботи Піфов, що проіснували не менші три роки. Але тим самим УК себе неабияк обмежує - поки небагато фондів можуть похвастати таким тривалим існуванням.
Ставка на нуль. Піфи грошового ринку - це своєрідна тиха гавань в моменти штормів на фондовому ринку. Засоби пайовиків розміщуються на депозитах, іноді керівники прикуповують ще і нізкоріськованниє облігації. Подібні вкладення можуть виправдати себе під час подій, на які хворобливо реагують інші фонди. Головне ж завдання «грошових» Піфов - обігнати інфляцію. З нею справитися вдається не всім і не завжди.


Які бувають пайові інвестиційні фонди

Пайові інвестиційні фонди бувають трьох типів: відкритими , інтервальними і закритими .

У відкритому фонді інвестор має можливість купити або продати свій пай в будь-який робочий день.

В інтервальному фонді інвестор має можливість купити або продати свій пай тільки в певні терміни - в так звані «періоди відкриття інтервалу». Інтервал відкривається не рідше за один раз на рік (звичайно це 2-4 рази на рік) на термін, рівний двом тижням. Дати відкриття і закриття інтервалу фіксовані, вони прописані в правилах довірчого управління фондом.

Закриті Піфи створюються під якийсь проект, і продати свої паї можна тільки після завершення цього проекту. Закритий фонд створюється для прямих інвестицій, на термін 1 - 15 років. При цьому такі фонди не зобов’язані викупляти свої паї, пайовики отримують гроші тільки після припинення діяльності фонду. Це зручно для середньострокових інвестицій, оскільки дозволяє купувати значні пакети акцій або нерухомість, не піклуючись про їх ліквідність і не побоюючись раптового відтоку засобів пайовиків.

Залежно від об’єктів інвестування пайовий фонд може бути:

-фондом грошового ринку;
-фондом облігацій;
-фондом акцій;
-фондом змішаних інвестицій;
-фондом фондів;
-фондом нерухомості (за винятком відкритих і інтервальних пайових інвестиційних фондів);
-індексним фондом;
-фондом особливо ризикових (венчурних) інвестицій (за винятком відкритих і інтервальних пайових інвестиційних фондів).

Зараз найбільш поширені і привабливі для приватних інвесторів відкриті і інтервальні пайові фонди акцій, облігацій і змішаних інвестицій. Саме ці фонди давно працюють на російському фондовому ринку.

Закриті пайові фонди з’явилися в 2003 році і не так доступні широкому кругу приватних інвесторів, як відкриті і інтервальні фонди.

В 2003 році також з’явилися перші фонди нерухомості, індексний фонд і фонд грошового ринку.