Розпорядники чужих грошей
Наскільки ефективно українські компанії управляють грошима вкладників інвестфондів.
Надвисока прибутковість - такий основний мотив, спонукаючий всю більшу кількість українських громадян вкладати гроші в цінні папери інвестфондів. Результати публічних фондів за 9 місяців 2007 року вражають уяву навіть найдосвідченіших інвесторів. За цей період відкриті фонди запрацювали в середньому 51,5%, інтервальні - 51,4%, закриті корпоративні - 63%. В порівнянні з такими цифрами, 13-15% річних по найпоширенішому серед населення інструменту інвестування - банківському депозиту - жалюгідний гріш.
До цього також варто додати, що інвестфонди стали «ближчими до людей» - крупні компанії по управлінню активами (КУА) стали створювати регіональні представництва, фондові магазини або просто підписувати агентські угоди з банками. Крім того, 2007 рік може похвалитися ще одним рекордом - за об’ємом реклами, що закликає громадян вкладати гроші до пайових фондів.
Все це принесло більш ніж відчутні результати: народ, переборов в собі генетичний страх перед колективним інвестуванням, масово поніс гроші до фондів. У результаті за 9 місяців 2007 року українські КУА привернули від населення більше 320 мільйонів гривень, а це 67% всіх інвестицій фізліц, привернутих до початку 2007 року.
Все пізнається в порівнянні
З іншого боку, не потрібно забувати, що надприбутки публічних фондів в 2007 році - це в першу чергу заслуга динамічного зростання українського ринку цінних паперів, і тільки потім - професіоналізм компаній, що управляють. Так, основний індикатор вітчизняного ринку акцій - індекс ПФТС - за 9 місяців 2007 року виріс, не мало не багато, на 107%. На такому фоні результати більшості українських фондів в 50-60% виглядають не такими вже видатними.
І вся проблема в тому, що трапся на фондовому ринку застій, високих доходів інвесторам не мабуть в помині. Візьмемо, наприклад, перші 9 місяців 2006 року, коли індекс ПФТС збільшився не на 107% (як за аналогічний період 2007 року), а виріс на скромні 16,2%. При цьому прибутковість більшості відкритих фондів за 9 місяців 2006 року склала близько 13% (17,3% річних). Така норма заробітку з урахуванням комісій і винагород компаній, що управляють, і податку на прибуток (15%) робить перевагу інвестфондів перед депозитами вже дуже хисткою.
Купив і тримай
Звичайно, керівники фондами можуть заперечити проти такого порівняння, мовляв, ми нікому не обіцяємо швидкого збагачення і чесно попереджаємо, що реальну вигоду можна отримати, якщо інвестувати до публічних фондів не менше чим на 2-3 роки. Але ж проблема в іншому: на відміну від керівників західними фондами, вітчизняні гравці, як ми вже змогли переконатися, в дуже окремих випадках переграють ринок. І під час зростання, і в період спаду ринку прибутковість інвестиційних фондів виявляється в 1,5-2 рази нижче за ринкові індикатори. В той же час інвестиції до західних фондів в даному випадку виявляються вдалішими. Так, глобальний взаємний фонд акцій Polaris Global Value останні 5 років щорічно перевершує американський ринок цінних паперів на 3-15%.
Вся річ у тому, що стратегія роботи вітчизняних інвестфондів досить пасивна. «Думаю, що велика частина керівників українськими фондами дотримується стратегії «купив і тримай», - говорить директор по управлінню активами інвестиційної групи «Арт-капітал» Вячеслав Масленников. Така тактика себе повністю виправдовує, якщо вартість акцій, що знаходяться в портфелі фонду, росте як на дріжджах. Наприклад, зростання паперів деяких емітентів за 9 місяців 2007 року перевищило всі очікування: акції Єнакіївського метзаводу подорожчали на 1050%, Південного Гока - на 700%, «Мостостроя» - на 350%.
В той же час, коли на ринку починається спад, як це було, наприклад, в період з 9 серпня по 17 вересня цього року (тоді індекс ПФТС «просів» на 12,3%), пасивність керівників обертається для інвесторів істотними втратами (див. таблицю «Результати роботи українських інвестфондів»).
За словами експертів, небажання виходити з акцій навіть в періоди корекції ринку в більшості випадків продиктоване українськими реаліями. «При спаді ми не починаємо активно продавати позиції, оскільки це ще більше може посилити ситуацію, - говорить Вячеслав Масленников. - У разі початку корекції оперативно продати ліквідні папери ще можна, а ось продати нізколіквідниє і неліквідні активи із-за великого спреда (різниця між ціною покупки і продажу. - «СПРАВА») без істотних збитків нереально».
Такої ж думки дотримуються і інші учасники ринку. «Якщо кожного разу, коли ринок починає рух вниз, повністю виходити з акцій, а після завершення корекції наново формувати такий же портфель, то торгові витрати у результаті можуть перевищити можливі втрати від самої корекції. Та і не факт, що в умовах нізколіквідного українського ринку вдасться назад купити в портфель раніше продані акції», - пояснює керівник активами інвестиційних і пенсійних фондів компанії «Кинто» Віталій Птіцин.
Тримай і спекулюй
Якщо спробувати оцінити, за рахунок чого багатьом західним відкритим фондам вдається стабільно випереджати ринок, можна виділити дві основні стратегії. У першому випадку інвестфонди заробляють на активних спекуляціях - за рахунок коливань курсів акцій. У другому випадку, навпаки, торгові витрати прагнуть звести до мінімуму, а стратегія інвестування подразумеваєт покупку недооцінених паперів з перспективою зростання в 3-5 років.
Крім того, для зменшення потенційних втрат від всіляких криз на розвинених ринках керівники інвестиційними фондами активно використовують похідні фінансові інструменти.
У результаті прибутковість західних публічних фондів складає 10-25%, що на тлі 2-5% річних по депозитних внесках невимовно радує американських, англійських і інших західних пайовиків.